Помер актор та режисер Том Нунан, зірка фільмів “Мисливець на людей”, “Останній герой бойовика” і “Робокоп 2”
14 лютого 2026 року (відомо стало пізніше) у віці 74 років помер легендарний характерний актор та режисер Том Нунан. Хоча високий (1,96 м), лисий та худий він запам’ятався переважно ролями лиходіїв, за майже п’ятидесятирічну кар’єру в театрі та кіно Нунан встиг довести не лише неймовірний акторський діапазон, а і неабияку відданість справі, однаково натхненно гравши в студентських короткометрівках, малобюджетних проєктах, артхаусних стрічках, студійних блокбастерах та серіях відомих телесеріалів.
Задуматись про акторську кар’єру уродженця міста Ґрінвіч в штаті Коннектікут спонукав… басектбол. Ним актор фактично професійно займався до 27 років, поки не виявив, що найбільше йому в цьому виді спорту подобається працювати на публіку. Не маючи жодної акторської освіти чи навіть досвіду у 1978 році Нунан пройшов проби на одну з головних ролей в спектаклі “Похована дитина” (Buried Child). Вже через два роки він вперше з’явився на кіно- та телеекранах: дебютом в кіно стала комедія “Віллі та Філ” (Willie & Phil), однак за той же 1980-й рік Нунан встиг з’явитись також у телефільмі “Гнів!” (Rage!) та попрацювати з класиками американського кіно Джоном Касаветисом (“Глорія”) і Майклом Чіміно (“Брама небесна”). Запам’ятався актор у першу половину 1980-х також ролями в фільмі жахів “Вольфен” (Wolfen) та комедії “Чоловік у червоному черевику” (The Man with One Red Shoe). З прем’єри першого з них Нунан пішов зі скандалом, побачивши як продюсери перемонтували та скоротили не лише, власне, його роль у фільмі, а і бачення режисера Майкла Вадлі.
Справжній прорив в кар’єрі Нунана (але також остаточне закріплення амплуа “лиходія”) в 1986 році забезпечили дві стрічки. Якщо найманий вбивця в “Ілюзії вбивства” (F/X) був в принципі другорядним персонажем, то у “Мисливці на людей” (Manhunter), першій екранізації романів Томаса Гарріса про Ганібала Лектера, Нунан зіграв головного анатгоніста — серійного вбивцю Френсіса Доларгайда на прізвиська “Зубна Фея” та “Червоний Дракон”. Багатошаровість і складність образу, в якому Нунан в першу чергу розглядає поламану в дитинстві людину стала золотим стандартом виконання ролі серійного вбивці, яку в інших двох екранізаціях, як не старались, не змогли переплюнути ані Рейф Файнс, ані Річард Армітейдж. Фільм Майкла Манна не був великим успіхом, однак зрештою став культовим. Цей режисер працював з Нунаном також в легендарній “Сутичці” (Heat), де той зіграв прикутого до інвалідного візка хакера Келсо.
Вже наступного року Нунан продмеонстрував зовсім інші грані таланту, зігравши мабуть найбільш людяну інтерпретацію Чудовиська Франкенштейна в “Загоні монстрів” (Monster Squad), а у 1989 році попрацював з ще одним легендарним режисером, зігравши в “Таємничному потязі” (Mystery Train) Джима Джармуша.
У 1990 році Том Нунан зіграв одну зі своїх найбільш відомих ролей. Наркобарон та лідер секти Кейн зі стрічки Ірвіна Кершнера “Робокоп 2” (RoboCop 2), мозок якого стає основою неконтрольованого кібернетичного монстра, неочікувано став дуже потужним образом, який потрапив не лише в книжки та відеоігри, а і в музику. Зокрема, голос Нунана який каже “У Ісуса теж були такі дні…” став істотним елементом відомої пісні канадського гурту Front Line Assembly “Mindphaser”.
Ще один персонаж Нунана, який потрапив у відеоігри та ширший контекст масової культури — Різник з культового фантасмагоричного бойовика 1993 року “Останній герой бойовика” (Last Action Hero). В цьому фільмі Нунан також зіграв себе в одній сцені.
В 1990-ті актор почав трохи менше з’являтись в кіно (хоча ролі все одно були помітні, типу вже згаданої “Сутички”), але почав отримувати помітні ролі на телебаченні, де в ролях різного обсягу працював до кінця 2010-х: “Секретні матеріали” (в яких Нунан навіть знову пограв у басектбол), “Плащ”, “Чорний список”, “Дванадцять мавп” та багато інших серіалів отримали фактурні образи другого плану, які важко забути. Також на телебаченні Нунан вперше спробував себе як режисер, що вилилиось у окрему гілку кар’єри. Перший повнометражний фільм поставлений Нунаном, мінімалістична драма 1994 року “От що сталося…” (What Happened Was) отримав гран-прі кінофестивалю в Санденсі, а за Нунаном (в режисерському доробку якого чотири повонметражних фільми, одна короткометрівка та дві серії серіалу) закріпилась репутація одного з “режисерів, яких дивляться режисери”.
Яскравим прикладом цього став відомий сценарист та режисер Чарлі Кауфман. “От що сталося…” — один з його улюблених фільмів, тож Кауфман за найменшої нагоди запрошував Нунана до співпраці, першою з яких став спектакль “Аномаліза” (Anomalisa) у 2005 році. Коли Кауфман знімав власний режисерський дебют, “Синекдоха, Нью-Йорк” (Synecdoche, New York), він покликав Нунана на помітну роль другого плану, а у 2015 році Нунан озвучив всі ролі окрім двох головних в анімаційній екранізації “Аномалізи”.
Останньою акторською роботою Нунана у 2018 році стала озвучка однієї з серій анімаційного серіалу Animals., а останньою в повнометражному кіно — стрічка Тодда Гейнса “Світ, повний чудес” (Wonderstruck).
За 2020-ті актор з’явився лише в ледь чутному інтерв’ю для подкасту Celebrity Chatter and Things that Matter with Elijah, документальному серіалі RoboDoc: The Creation of RoboCop та документальному фільмі Uncovering Wolfen. Останній у 2025 році став фінальним акордом екранної творчості Тома Нунана. Крім інтерв’ю цей фільм також зміг знайти і показати повністтю багато тих самих сцен з Нунаном для фільму “Вольфен”, які були спаплюжені та скорочені в прокатній версії фільму. Через 44 роки шанувальники актора нарешті змогли побачити цю його роль повністю.
